Поезія Донбасу: українці чи новороси

Нещодавно президент РФ заявив, що Схід України завжди був російською землею, назвавши його Новоросією. Але ж приналежність земель до тих чи інших держав залежить від самовизначення людей, які живуть на цій землі. Тож розберімося, кому насправді належав схід та ким себе ідентифікували люди, які там жили: українцями чи ж новоросами? Єдине, до чого ми можемо звернутися за відповіддю зараз – мистецтво. Тому розглянемо твори поетів, які народились на сході України:

Володимир Сосюра
Людина, яка подарувала нам гімн любові до рідного краю – “Любіть Україну” народилась  на Донеччині.  В своїх творах Сосюра часто оспівував рідний край: як Україну, так і, власне, Донбас:

І поля, і мости, і вагони,
жайворонній задумливий спів.
Терикони мої, терикони,
піраміди донецьких степів.
Де чекали поля воскресіння,
і лиш коней копита гули,
покоління трудом, покоління
вас у синяву тут возвели.
В цій породі, що холодно скніє,
що повстала від неї гроза,
і шахтарки  смуглявої мрії
й під’яремної праці сльоза.
Це в підніжжі, а вище, а вище,
що як прапор встає в небеса,
наших радісних днів боєвища,
праці нашої вільна краса!
Ми йдемо у заквітчані гони,
Щоб і я оспівати зумів
терикони мої, терикони,
піраміди донецьких степів.
І встають, як мільйонів зусилля,
Їхні постаті у вишині.
Я маленьким збирав тут вугілля,
щоб великим зібрати пісні.

 

Михайло Петренко
Звичайно, всі ми чули вірш “Дивлюся я на небо, та й думку гадаю…” та не всі знають, що написав його М. Петренко, а тим паче, не всі знають, що цей самий автор написав вірш своєму рідному місту -“Словянськ”:

Ось-ось  Слов’янськ!  Моя  родина!
Забилось  серденько  в  грудях,
Пригнулись  до  землі  коліна,
А  очі  плавають  в  сльозах!
Слов’янськ,  Слов’янськ!  Як  гарно  ти
По  річці  Тору,  по  рівнині
Розкинув  пишнії  садки,
Квіти  пахучі  по  долині
І  так  красуєшся  собі!
Твої  дівки  цвітуть  так  мило,
Їх  чорні  брови,  їх  пісні  –
По  Україні  перве  диво
І  перша  слава  для  річей.
Нігде  нема  таких  очей,
Які  слов’янки  мають  очі:
І  рання  зірка  на  востоці
Навряд  бува  ясніша  їх!
Ох!  хто  із  хлопців  молодих,
Який  хоч  раз  на  вас  поглянув,
Покойно  нічку  досипав,
По  вас  горюючи,  не  в’янув,
Не  плакав  нишком,  не  вздихав.
Ви  всі  на  диво  білолиці;
Як  подивлюся  я  на  вас,
Ви  настоящі  чарівниці;
І  всякий  раз,  і  всякий  раз,
Коли  слов’янка  що  промове,
Так  і  почуєтья  тобі,
Неначе  вечором  в  діброві
Воркує  горлиця  собі;
А  як  вечірньою  порою
В  садочку  пісню  заведе,  –
Так  до  сліз  нехотя  і  доведе,
І  серце  підорве  жуброю.

Микола Чернявський

Поету належить вірш “Шахтар”, який через свою чуттєвість та глибину міг би стати гімном шахтарів. Також Чернявський написав низку досить націоналістичних віршів про Україну, за що був розстріляний в Херсонській тюрмі 1938 році.

У сажі чорній, як мара,
Рукою піт з лиця втира,
І кайлом вугіль б’є і б’є
В норі шахтар. На нього лле
Мутна холодная вода,
І лямпа світиться бліда,
Моргає стиха, мов дріма.
Повітря  дихати нема.
Чи скоро зміна? Голова
Звиса, неначе нежива, –
Півсуток цілих у норі,
Тут знайдуть смерть богатирі!
І тут працює чоловік,
І не один, не другий рік…

Олекса Тихий

Не поет, та оминути увагою не можна. Справжній українець Донбасу. Український правозахисник.Виступав за відродження української мови та культури на Донбасі, проти політики русифікації в Україні.  За правозахисну діяльність у липні 1977 р. засуджений до 10 років концтаборів. Помер Олекса Тихий після безперервних психічних тортур в лікарні пермської в’язниці 1984 року.

Я – українець. Не лише індивід, наділений певною подобою, умінням ходити на двох кінцівках, даром членороздільної мови, даром творити та споживати матеріальні блага. Я громадянин СРСР, і як “советский человек”, і, передусім, як українець, я – “громадянин світу”, не як безбатченко-космополіт, а як українець…Люблю свою Донеччину. Її степи, байраки, лісосмуги, терикони. Люблю і її людей, невтомних трударів землі, заводів, фабрик, шахт. Любив завжди, люблю і сьогодні, як мені здається, в годину негоди, асиміляції, байдужості моїх земляків-українців до національної культури, навіть до рідної мови…

ччч

Advertisements
Оприлюднено в Поезія Донбасу: українці чи новороси | Залишити коментар